Проаналізовано відносини між суб'єктами реалізації фіскальної функції держави і підприємствами. Такі відносини розглядаються у контексті взаємодії агентів і принципалів, та їх можливої опортуністичної поведінки. Запропоновано під суб'єктом реалізації фіскальної функції держави, розуміти державний орган, головним завданням якого є наповнення бюджетів різних рівнів шляхом вилучення та перерозподілу частини доходу суб'єктів господарювання. Підкреслено, що у світовій практиці основними інститутами, які реалізують зазначену функцію, є податкова та митна служби. Наведено трансформаційну модель відносин "принципал - агент - клієнт", що передбачає можливість виникнення нестатутних відносин (корупції). Проведено аналіз існуючої ситуації та опортуністичної поведінки посадових осіб - суб'єктів реалізації фіскальної функції держави. Запропоновано як один з найбільш дієвих методів боротьби з опортуністичною поведінкою застосовувати процедури узгодження інтересів принципалів та агентів і гармонізацію їх взаємовідносин з клієнтами.

Туризм розглянуто як особливу систему, якій притаманні власні закономірності розвитку. Запропоновано розглядати механізм державного управління на основі авторського визначення. Обгрунтовано, що туристична галузь потребує новітніх підходів в управлінні на засадах принципів належного врядування. Розглянуто еволюцію ролі держави в останні роки та окреслено основні напрямки державної підтримки туристичної галузі. Узагальнено діючі правові та організаційні механізми державного управління туризмом в 12 країнах світу. Узагальнено ключові заходи з державної підтримки розвитку туризму. Розкрито основні проблеми розвитку туристичної індустрії та розроблено рекомендації з удосконалення механізмів державного управління туристичною галуззю в Україні.

Франчайзинг вважається однією з найефективніших форм організації бізнесу у світі, проте, в українському законодавстві не існує такого поняття. Натомість використовується термін "комерційна концесія". У науковій літературі немає єдиної думки щодо відповідності цих цивільно-правових угод. Виявлено рівень співвідношення понять франчайзинг і комерційна концесія, а також порівняння таких угод із суміжними договорами. Проаналізовано терміни "франчайзинг" і "комерційна концесія", розглянуто основні законодавчі документи, які регламентують даний вид цивільно-правових відносин і виділено фактори, що гальмують розвиток таких відносин. Встановлено, що в українському законодавстві ці терміни є рівнозначними. Виділено основні компоненти, на яких базується франчайзинг, це: передача комерційного досвіду та (або) прав на користування об'єктами інтелектуальної власності; двосторонність відносин; юридична, фінансова та адміністративна самостійність сторін; платність; консультативна та інша підтримка; наявність письмового зареєстрованого договору. Здійснено порівняння договору комерційної концесії з ліцензійним договором і договором про спільну діяльність та виділено їх відмінності.

Здійснено критичну оцінку підходів до класифікації інвестицій, яку надано різними авторами, а також визначено в нормативно-правових документах України. Встановлено, що в літературних джерелах побутує позиція щодо розмежування видів інвестицій, а не розгляд їх класифікації за різними ознаками. Зроблено висновок про те, що питання наукового обгрунтування класифікації фінансових інвестицій залишається не розробленим, а відсутність урегульованості з боку законодавства створює труднощі стосовно класифікації фінансових інвестицій, що, у свою чергу, призводить до помилкового відображення даного об'єкта обліку на рахунках та у звітності. На основі розмежування користувачів інформації та їх інтересів запропоновано відповідним чином розмежовувати інформації про інвестиції. Обгрунтовано доцільність та об'єктивність потреби в узгодженні класифікацій у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) та Податковому кодексі України.

Мета роботи - оцінити вплив податкового фактора на діяльність малих підприємств за умов зміни податкового законодавства. Аналізуючи, систематизуючи і узагальнюючи наукові праці багатьох учених, а також законодавчу базу з питань оподаткування малих підприємств, розглянуто зміни, що відбулися у функціонуванні малих підприємств після прийняття Податкового Кодексу України, систематизовано погляди дослідників щодо впливу податків на суб'єктів малого бізнесу. Проведено комплексний аналіз змін у податковому законодавстві, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які мають право обирати спрощену систему оподаткування. Виявлено особливості податкового регулювання малого бізнесу, систематизовано основні переваги і недоліки роботи малих підприємств на загальній та спрощеній системі оподаткування. Виявлено основні критерії вибору системи оподаткування суб'єктами малого бізнесу. Проведено порівняльний аналіз податкового тиску на платників податків, що знаходяться на спрощеній та загальній системі оподаткування, а також виявлено напрямки вдосконалення системи сплати єдиного податку в Україні. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є розробка економічно обгрунтованих шляхів вдосконалення податкового законодавства для суб'єктів малого бізнесу з метою зниження рівня податкового тиску на дану категорію платників та покращання процедури адміністрування податків.

Сталий соціальний розвиток місцевої громади розглянуто як універсальну технологію. Така технологія охоплює всі рівні управління, створює умови для ринку і дозволяє консолідувати різні соціальні групи. Технологія розробляється та реалізується виходячи з конкретних умов і специфіки економічного, організаційного, соціально-політичного рівнів і структури розвитку муніципальної спільноти. Сьогодні, на жаль, недостатньо уваги приділяється питанням конструювання комплексу технологій, здатних забезпечити динамічний економічний розвиток інтегрованої системи муніципального управління. Крім того, одним з напрямів у муніципальній політиці має бути створення системи зайнятості населення та перекваліфікації працівників, формування нових робочих місць. Велике значення в захисті інтересів територіальних громад можуть відігравати асоціації органів місцевого самоврядування. Для вирішення питання залучення жителів до участі в місцевому самоврядуванні треба налагодити неодмінні зворотні взаємозв'язки між громадою та її органами самоврядування - як обраними безпосередньо громадянами, так і її виконавчими структурами.

Вивчено, проаналізовано та оцінено стан доходів місцевих бюджетів. Визначено основні джерела наповнення доходів місцевих бюджетів України та їх значення у формуванні основних грошових фондів органів місцевого самоврядування. Досліджено проблеми обмеженості дохідної частини бюджетів у процесі виконання повноважень, покладених на місцеві органи влади. Визначено та проаналізовано ряд змін і реформ після впровадження Податкового кодексу, які не забезпечили вирішення питання щодо достатності наповнення фінансового ресурсу місцевого самоврядування. У результаті дослідження надано рекомендації щодо можливості розширення дохідної бази місцевих бюджетів для фінансування, як соціального, так і господарського напрямку, місцевими органами влади. Розроблено конкретні пропозицій щодо зміцнення фінансової бази регіонів.

Досліджено нормативно-правового забезпечення транскордонного співробітництва підприємств. Проаналізувавши наукові праці багатьох вчених та розглянувши значну кількість нормативно-правових актів, автори систематизували складові елементи правового забезпечення транскордонного співробітництва підприємств та показали ієрархічний зв'язок між ними. В результаті дослідження представлено досить повна система нормативно-правового забезпечення транскордонного співробітництва підприємств, наведений всеохоплюючий перелік нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання такого співробітництва. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розробка пропозицій щодо вдосконалення чинної нормативно-правової бази України у сфері транскордонного співробітництва та розробка ефективних шляхів розвитку транскордонного співробітництва підприємств. Актуальність даного дослідження ще більше підтверджується тим, що розвиток транскордонного співробітництва підприємств може стати реальним інструментом співпраці, що сприятиме більш швидкому процесу входження України в європейський економічний простір.

Оцінено дієвість процесів дерегулювання економіки України. Мета роботи - дослідження тенденцій, визначення переваг та ідентифікація проблем практичної реалізації заходів дерегулювання економіки, спрямованих на зменшення державного втручання в економічні відносини. Результати дерегулювання економіки розглядаються з позиції різних об'єктів: підприємницької діяльності та регіонального розвитку. Проаналізовано основні правові та організаційні засади дерегулювання економіки України та його результати за напрямами: дозвільна система, ліцензування, податкова політика та оподаткування, зовнішньоекономічна діяльність та митне регулювання, бюджетна політика, розвиток малого бізнесу, державний контроль. Подальші наукові дослідження лежать у площині визначення напрямів вирішення існуючих проблем і підвищення дієвості заходів відносно дерегулювання економіки й розробки рекомендацій щодо їх законодавчого забезпечення.

Проведено стислий огляд змісту основних заходів податкової реформи, що втілювалися з 2010 по 2012 рр. в Україні і спрямовувалися на вдосконалення податкової системи, поліпшення адміністрування податків, зниження податкового тиску на населення та суб'єктів господарської діяльності. Проаналізовано податкову реформу, яка мала ряд позитивних наслідків для фінансової системи України. Разом з тим охарактеризовано ряд недоліків Податкового кодексу, які вимагають невідкладного вирішення. За підсумковими результатами охарактеризовано вплив податкових нововведень на економіку України в цілому, економічну активність населення та стан бізнес-середовища, зокрема. Крім того, досліджено наслідки змін у формуванні дохідної бази Державного бюджету України. Відзначено, що практика змін податкового законодавства характеризується багатьма суперечностями, і тому в подальшому на їх вирішення має спрямовуватися увага науковців і практиків у сфері оподаткування.

Мета роботи - узагальнення функцій сучасних бірж, аналіз особливостей організаційно-правового статусу товарних і фондових бірж в Україні, виявлення проблем у розвитку біржової торгівлі та розроблення комплексу заходів щодо їх вирішення. Біржу розглянуто як поліфункціональну інституцію, що виконує специфічні функції: організація регулярних торгів фінансовими та речовинними активами в установленому місці за встановленими правилами; розробка правил біржової торгівлі та забезпечення їх дотримання всіма учасниками торгів; гарантування виконання укладених угод; виявлення, фіксація та моніторинг поточних цін на біржові товари. Порівняння організаційно-правового статусу товарних і фондових бірж в Україні показало, що вищі вхідні бар'єри на ринок встановлені для фондових бірж (організаційно-правова форма, мінімальний розмір статутного капіталу, порядок використання прибутку, особливі процедури реєстрації, ліцензування діяльності). У результаті дослідження виявлено, що нерозвиненість біржового сегмента торгівлі в Україні, з одного боку, зумовлена наявністю системних проблем у національній економічній системі, з іншого - виступає гальмуючим чинником економічного розвитку. Заходи щодо вдосконалення державного регулювання біржової торгівлі включають упорядкування організаційно-правового статусу бірж, подолання існуючої фрагментованості торгівельних майданчиків, розроблення механізмів гарантування виконання укладених біржових угод, стимулювання бірж запроваджувати сучасні електронні системи торгівлі. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розвиток підходів до оцінювання результативності та ефективності біржової торгівлі в Україні.

Мета роботи - розробка методичного підходу до організації моніторингу фінансової безпеки адміністративно-територіальних одиниць (АТО) України. У перебігу дослідження було сформовано інформаційну базу для проведення моніторингу на підгрунті звітних даних. На етапі виявлення індикаторів рівнів фінансової безпеки регіонів проведено аналіз наукових доробків, присвячених даній проблематиці, і сформовано перелік часткових показників, на підгрунті яких розраховано інтегральний показник фінансової безпеки регіонів. Позиціонування регіонів з високим, середнім і низьким рівнем фінансової безпеки проводилося за шкалою інтервалів, розробленій на підгрунті застосування коефіцієнтів Фібоначчі (Fibonacci). Для кожної з виявлених груп АТО у 2011 р. побудовано регресійну модель, яка дозволила визначити соціально-економічні фактори, що мають вплив на фінансову безпеку регіонів, серед яких: індекс споживчих цін, прибуток, частка інвестицій в основний капітал регіону у загальнодержавному обсязі та ін. Подальшої розвідки потребують питання прогнозування рівнів фінансової безпеки АТО на підгрунті нейромережевого моделювання.

Мета роботи - розробка підходу до оцінки якості державних послуг на прикладі правоохоронної діяльності. У результаті дослідження запропоновано концепцію оцінювання якості правоохоронної діяльності. Під час розробки концепції враховано особливості оцінювання якості, оскільки результати правоохоронної діяльності не піддаються такому чіткому вимірюванню, як продукція. У зв'язку із цим запропоновано такий підхід, який базується на вимірюванні змін як у результатах правоохоронної діяльності, так і у витратах на отримання цих результатів. Розглянуті методи оцінювання правоохоронної діяльності надають можливість охарактеризувати якість правового регулювання як з точки зору ефективності витрат, так і з точки зору поставленої мети. В свою чергу, підвищення правового рівня держави є необхідною умовою соціально-економічного реформування суспільства.

Проведено аналіз підходів щодо визначення поняття "інтелектуальний капітал". Досліджено досвід як українських, так і закордонних вчених. Здійснено детальний аналіз базових понять досліджуваної категорії "інтелектуальний капітал", "інтелект", "капітал", "знання". Проведено порівняння терміна "інтелектуальний капітал" з термінами "інтелектуальний потенціал", "інтелектуальна власність". Запропоновано уточнене визначення терміна "інтелектуальний капітал", в якому зроблено акцент на повсякденних і наукових знаннях персоналу підприємства.

Мета роботи - вивчення нормативно-правової бази регулювання процесів поглинання та злиття вітчизняних підприємств, оскільки питання злиття та поглинання є суперечними аспектами розвитку ринкового середовища. Проаналізовано наукові напрацювання вітчизняних та закордонних вчених та порівняно їх із правовою базою регулювання операцій злиття та поглинання, виявлено відсутність терміну поглинання, його заміну на термін приєднання та частково суперечливе трактування поняття злиття. Досліджено правові аспекти регулювання діяльності акціонерних товариств у процесі злиття та приєднання. Виявлено, що найбільш повно розписана ця процедура саме для корпоративного капіталу, тобто акціонерних товариств. Причому інший різновид корпоративних відносин - корпорація - у процесі злиття брати участі не може, оскільки вона є об'єднанням підприємств. Встановлено, що "об'єднання підприємств" і "злиття" не є тотожними поняттями. Визначено для акціонерних товариств поетапне проходження операцій злиття та приєднання, виявлено відсутність типових документів для успішного їх проходження, зокрема передавального акту. Встановлено, що злиття та приєднання в різних законах трактуються або як різновиди реорганізації, або як концентрація суб'єкта господарювання. Все вищезазначене створює ризикове середовище для здійснення операцій злиття та поглинання, тому перспективою подальшого дослідження є виявлення інших ризикових моментів у операціях злиття та поглинання.

Розкрито структуру сучасного правового механізму охорони навколишнього природного середовища; систематизовано джерела вітчизняного екологічного права, надано їх стислу характеристику; досліджено пріоритетні цілі та завдання громадських організацій у сфері природокористування; визначено зв'язок національного та міжнародного правового механізму природокористування. Результат дослідження - вдосконалення науково-методичного підходу до забезпечення єдиного принципу щодо нормопроектування у сфері охорони навколишнього природного середовища на основі систематизації вихідних принципів функціонування міжнародного еколого-правового механізму (принцип запобігання, принцип причинності, принцип "винуватець забруднень платить", принцип проникності, принцип економічної ефективності в процесі розробки та реалізації екологічної політики держави, принцип суспільної справедливості, принцип субсидіарності) для оптимізації національного правового механізму еколого-економічних відносин.

Розглянуто актуальну проблему розвитку електронного урядування в Україні. Її метою є уточнення поняття "е-уряд", аналіз сучасного стану та визначення шляхів прискорення розвитку системи електронного урядування в Україні з інституціональних позицій. Встановлено, що під час переходу до іформаційного суспільства е-уряд стає реальною альтернативою уряду традиційному (паперовому), а головними перешкодами його впровадження в Україні залишаються: проблема цифрової нерівності, висока ціна і складність реалізації індивідуальних трансакційних послуг і регламентів, відсутність (або недосканалість) юридичної бази, брак висококласних фахівців у державних установах і недостатній рівень заробітної плати, а також недофінансування програми реалізації державної Концепції розвитку е-уряду. Обгрунтовано необхідність прискорення темпів впровадження "Концепції розвитку електронного урядування в Україні" та активізації виконання зобов'язань щодо Національного плану OGP-ініціативи, змінення філософії уряду та бюрократичних процедур на всіх рівнях державного управління.

Удосконалено теоретико-методичний апарат з метою впорядкування інституційних засад державного регулювання взаємовідносин, що виникають між суб'єктами енергоринку в процесі купівлі-продажу електроенергії. Установлено структурно-логічні зв'язки між інституційними факторами економічного розвитку і тими функціями держави, на яких грунтується державне регулювання взаємовідносин учасників електроенергетичного ринку. На основі еволюційного підходу проаналізовано інституційний інструментарій державного регулювання взаємовідносин суб'єктів електроенергетичного ринку, що враховує специфіку його роботи, конкретні умови розвитку і створює науково-методичну базу для формування концепцій, стратегій, програм розвитку ринку електричної енергії на державному рівні. Розглянуто та запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення процесу державного регулювання міжсуб'єктних відносин учасників електроенергетичного ринку з метою підвищення наукової обгрунтованості законопроектів і врахування нагальних проблем під час доопрацювання та розробки нових нормативно-правових актів.

Розглянуто основні підходи до визначення змісту правових інструментів регулювання розвитку банківської діяльності, визначено механізм правового регулювання банківської діяльності (ПРБД) та його елементи, обгрунтовано систему та форми ПРБД в Україні. Висвітлено суб'єкти ПРБД на міжнародному рівні, якими є Базельський комітет з банківського нагляду, Європейський Центральний Банк, МВФ, Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності тощо. Розкрито характер нормативних вимог Базеля II, Базеля III та особливості їх впровадження в банківській діяльності. Висвітлено антициклічні заходи, запропоновані Базельським комітетом, покликані сприяти формуванню таких умов, за яких банківський сектор зможе мати менший рівень левериджу і стабільність щодо впливу системних ризиків. Увагу приділено міжнародним інструментам регулювання банківської діяльності, до яких належать такі правові акти, як: Уніфіковані правила щодо інкасо, Уніфіковані правила для документарних акредитивів, Уніфіковані правила щодо договірних гарантій. Обгрунтовано, що в Україні в системі банківських нормативно-правових актів частка підзаконних нормативно-правових актів є вагомою, оскільки держава на законодавчому рівні не може оперативно реагувати на мінливі процеси у банкінгу, і тому базові положення щодо здійснення банківської діяльності необхідно закріплювати в законах.

Мета роботи - обгрунтування необхідності правової регламентації дій органів місцевого самоврядування у разі появи ознак неплатоспроможності. Проаналізовано кожен етап управління місцевими запозиченнями з точки зору наявності правових норм щодо недопущення здійснення місцевих запозичень територіальними громадами міст із слабким фінансовим станом і регламентування послідовності дій у випадку дефолтів. За результатами дослідження одержані такі висновки: більшість правових обмежень у сфері управління місцевими фінансами спрямована на недопущення необгрунтованих запозичень або покарання місцевих органів, що зазнали труднощів у виконанні боргових зобов'язань; держава формально контролює процес здійснення місцевих запозичень без взяття фінансової відповідальності; у національному законодавстві відсутній механізм регулювання діяльності територіальних громад за наявності тимчасових або постійних труднощів щодо виконання боргових зобов'язань. Обгрунтовано доцільність прийняття в Україні універсального нормативно-правового акта, який би регулював всю сукупність відносин, що виникають під час здійснення місцевих запозичень. Обов'язково у цьому акті повинен бути розділ, присвячений діям позичальника в разі появи ознак дефолту, оголошення дефолту та визнання позичальника неплатоспроможним (банкрутом). Розділ щодо дефолтів може мати таку структуру: регламентація процедури уникнення оголошення дефолту; оголошення дефолту з досудовим відновленням платоспроможності позичальника; оголошення дефолту з визнанням позичальника у судовому порядку банкрутом.